«Вищі психічні функції» та їх характеристика

Як психолога, який не перестає цікавитись та досліджувати людську психіку, мене не перестають цікавити складні форми психічної діяльності людини, саме ті, які виникають у процесі соціальної взаємодії та культурного розвитку. Лев Виготський, якого вважають одним із найвидатніших психологів ХХ століття, вперше увів термін «вищі психічні функції» (ВПФ) для позначення саме таких складних форм психічної активності. Вони відрізняються від простих, природних форм поведінки і формуються завдяки навчанню та вихованню. Ці функції мають глибоке соціальне коріння і розвиваються через взаємодію людини з іншими людьми.

Соціальне походження

Мені здається важливим підкреслити, що всі вищі психічні функції формуються у контексті соціальної взаємодії. Діти навчаються новим умінням і знанням через спілкування з дорослими та однолітками. Наприклад, мова як засіб мислення і комунікації формується тільки через взаємодію з соціальним оточенням. Якщо взяти до уваги приклад вивчення мови, то можна побачити, як дитина вчиться називати предмети, слухаючи дорослих. Спочатку вона використовує ці слова для спілкування з іншими, але пізніше мова стає засобом внутрішнього мислення.

Опосередкованість

Хочу також зазначити, що всі вищі психічні функції є опосередкованими, тобто вони функціонують за допомогою певних знакових систем — мови, чисел, символів. Ці засоби дозволяють людині організовувати свою поведінку і мислення. Наприклад, коли я запам’ятовую складну інформацію, я часто використовую асоціації або записую ключові моменти. Ці стратегії є прикладами того, як засоби допомагають мені краще структурувати інформацію. У дітей, які починають вивчати арифметику, число виступає опосередкованим інструментом для вирішення задач.

Системність

З мого досвіду, вищі психічні функції не існують ізольовано. Вони утворюють єдину систему, в якій різні психічні процеси взаємопов’язані і взаємодіють між собою. Наприклад, мова, мислення, пам’ять, увага і сприйняття працюють разом, формуючи більш складні когнітивні структури. Мені, як клінічному психологу, важливо враховувати це, коли я аналізую поведінку людини — всі ці функції не можна розглядати окремо одна від одної, оскільки вони взаємно впливають на процес мислення.

Свідомий контроль

Ще однією важливою характеристикою вищих психічних функцій є можливість свідомого контролю. Людина здатна керувати своїми діями, планувати їх і контролювати їх виконання. Зі свого досвіду можу сказати, що ця здатність особливо важлива у навчальній діяльності. Наприклад, коли я читаю наукову статтю, я свідомо фокусуюсь на головних ідеях, тезах,  і відкладаю несуттєву інформацію. Це дозволяє мені ефективніше засвоювати нові знання і використовувати їх для вирішення конкретних завдань.

Історичний розвиток

Вищі психічні функції не існують поза культурним і історичним контекстом. Вони формуються і розвиваються під впливом культурних практик і технологій, які існують у суспільстві. Мені здається, що це особливо добре видно на прикладі сучасних технологій. Сьогоднішні діти розвивають нові когнітивні навички завдяки взаємодії з цифровими технологіями, такими як комп’ютери і смартфони, які опосередковують процес їхнього навчання і мислення.

Інтеріоризація

Процес інтеріоризації означає, що зовнішні соціальні дії поступово перетворюються на внутрішні психічні процеси. Наприклад, я спостерігав, як дитина спочатку вчиться вирішувати прості задачі за допомогою вчителя, а з часом вона починає вирішувати подібні завдання самостійно, використовуючи ті самі методи, які раніше засвоїла у соціальному контексті. Цей процес інтеріоризації особливо добре видно у розвитку мови, яка з зовнішньої комунікації перетворюється на внутрішній засіб мислення.

Характеристика вищих психічних функцій у розвитку дитини

Мова як основа мислення

Мова є основним інструментом формування вищих психічних функцій, і, на мою думку, вона відіграє центральну роль у розвитку дитини. Через мову дитина не лише комунікує, але й мислить, планує свої дії та виражає свої думки. Наприклад, коли я спостерігаю за дітьми, я часто помічаю, як вони використовують мову для організації ігор, створення нових ідей або пояснення своїх дій іншим.

Пам’ять і розвиток культурних стратегій запам’ятовування

Як фахівець, я звертаю увагу на те, що у дітей починає розвиватися не тільки природна пам’ять, але й культурно опосередкована пам’ять. Діти можуть використовувати різні стратегії для полегшення запам’ятовування, такі як малювання чи використання асоціацій. З мого досвіду, діти підліткового віку іноді використовують записники (у тому числі в гаджетах) для структуризації інформації, що сприяє розвитку їх когнітивних можливостей.

Мислення та когнітивна складність

На мою думку, розвиток мислення є одним із найважливіших аспектів формування вищих психічних функцій. Спочатку дитина мислить наочно-образно, але з часом вона опановує словесно-логічне мислення, яке дозволяє їй будувати абстрактні моделі і планувати свої дії. Наприклад, у процесі навчання математики дитина спочатку працює з конкретними прикладами, а згодом переходить до абстрактного мислення, коли оперує формулами.

Увага та її регуляція

Увага є ключовим компонентом навчання і розвитку дитини. Я неодноразово спостерігав, як діти, які навчилися фокусувати увагу на важливих об’єктах і ігнорувати несуттєве, досягають кращих результатів у навчанні. Регулюючи свою увагу, дитина розвиває самоконтроль і здатність до організації своєї діяльності.

Воля та самоконтроль

Розвиток волі дозволяє дитині свідомо регулювати свої дії і долати труднощі на шляху до досягнення цілей. Це, на мою думку, є основою формування самостійності і відповідальності. Наприклад, коли дитина вчиться дотримуватися правил під час гри, це допомагає їй розвивати вміння планувати свої дії і досягати поставлених цілей.

Сприйняття та інтерпретація реальності

Сприйняття дозволяє дитині інтерпретувати інформацію про навколишній світ за допомогою культурних схем і понять. Це особливо важливо для розвитку когнітивних здібностей, таких як просторове мислення і здатність до абстрактних операцій. Наприклад, вивчення географії допомагає дитині розвивати здатність орієнтуватися у просторі і використовувати культурно засвоєні знання для аналізу ситуацій.